Однією з методик швидкочитання є методика Б.В. Динги. У його системі передбачено велику кількість вправ для формування навичок правиль­ного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Про­поную переконатися в доцільності надання їй пріоритету і з'ясувати, чи може бути читання свідо­мим без швидкості. Читаючи правильно, учень охоплює поглядом тільки невеличке слово або час­тину великого. Він не бачить написаного попереду, а спрямовує увагу переважно на сполучення літер чи складів. Поза увагою лишається не лише логічний наголос речення, а часто й наголос у слові. Якщо під час читання допущено помилку, дитина рідко помічає її, бо сприймає кожне слово поза контекс­том. Зазначу: правильність без швидкості буває ли­ше відносна. Вона можлива під час роботи з дуже невеликими (переважно букварними) текстами та ко­роткими реченнями. Отже, основа правильного чи­тання - швидкий темп.

Пропоную розглянути залежність свідомого чи­тання від швидкості. Дочитавши речення до кінця повільно, нелегко пригадати, з чого воно починало­ся, особливо - довге. Ще важче втримати в пам'яті прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, цілком залежне від уміння швидко читати. Коли ж навичка такого читання не сформована, то, намагаючись збільшити темп і стежачи тільки за ним, дитина перестає ро­зуміти прочитане.

Чи впливає швидкість на виразність? Швидко чи­таючи, людина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Повільне читання завжди пов'язане з обмеженим кутом зору: учень зосереджує свої зусилля на зчитуванні слів. Як наслідок, виразності бракує. Виходить, запорука виразності - швидкість.

За технологією Б.В. Динги діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на дове­дення до автоматизму певних навичок - складових досконалого читання. Система роботи з таблицями допомагає не лише оволодіти високою технікою ознайомлення з текстами, а й спрямована на вихо­вання людини, залюбленої у книгу, в рідну мову, знав­ця літературної спадщини свого народу. Пропоную розглянути частину методики: роботу з таблицями для навчання першокласників швидкого читання.

За основним положенням цієї методики першо­класники не називають літер - «бе», «ве», «ге», - а тільки звуки. Завдяки цьому їм значно легше зливати букви в склади та слова. Особливістю такої роботи є те, що спочатку діти засвоюють голосні, що дає змо­гу читати з першим же вивченим приголосним всі існуючі у мові склади. Техніку навички відпрацьо­вую за двома таблицями доти, поки дитина не на­вчиться автоматично зливати голосні та приголосні.

Таблиця 1 «Читаємо самі» - основна. Вона вводить у техніку читання. Для зручності користування поділяється на три частини. Літери розташовані в алфавітній послідовності: голосні - горизонтально, приголосні - вертикально. На перетині голосної та приголосної знаходяться два склади: відкритий і закритий. Якщо ж складу не існує - порожня клітинка. Один примірник цієї таблиці, як і інших, наступних таблиць, має кожна дитина, другий – в мене на дошці.

Таблиця 1

Робота з таблицею 1 дає змогу прискорити темп читання вдвічі, оскільки школярі навчаються сприймати і називати не окремі букви, а склад як єдине,ціле, усвідомлюють його структуру, визнача­ють закономірність розташування складів, що сприяє розвитку пам'яті, логічного мислення.

Згодом на основі цієї таблиці організовую ігри, наприклад:

• Знайди заданий мною склад.

• Склади слова з двох, трьох, чотирьох літер (ми, рік, тиша) або складів (ро-са, ко-ле-со, за-пи-та-ли).

• «Хто перший?». Змагання для двох учнів, що одночасно почали читати рядок чи стовпчик:

хто швидше закінчить.

Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, а це допомагає формувати пози­тивне ставлення до уроків читання.

Після того як учні навчаться читати склади й усвідомлять їхню структуру, переходжу до роботи з таблицею 2. Вона, як і попередня, служить для відпрацювання техніки читання прямих та оберне­них складів і використовується виключно для урізноманітнення форм роботи. Це, по суті, дидак­тична гра, яка називається «Літак. Парашут».

Таблиця 2

Посуваю указку від приголосних ліворуч до голос­них угорі - «літак підіймається», учні читають відкриті склади (да, де, ди). Указка рухається від го­лосних до приголосних праворуч - «парашут опус­кається», йде читання закритих складів (ад, ед, ид).

Застосування зазначених таблиць дає змогу багато­разовим недокучливим повторенням досягти миттєвого прочитання будь-якого складу, позитивно

впливає на пам'ять, розвиток уваги, пробудження пізнавального інтересу.

Для читання складів зі збігом двох-трьох приго­лосних використовую таблиці 3, 4. За структурою вони нагадують попередні з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних.

Працюю з ними, як із таблицею 1.

Таблиця З

При видозміненні таблиць проводжу тренування в ігровій формі.

Ті самі вправи покладені в основу гри «Черепа-ший біг». Таблиця 3 - поле з розташованими через певні проміжки сполученнями двох приголосних, таблиця 4 - зі збігом трьох приголосних. Із паперу вирізаю черепах, на спинах яких - «віконечка», че­рез котрі видно тільки одне з'єднання приголосних. Біля «віконечка» на черепасі написана голосна літе­ра. Черепаху пересувають полем горизонтальна. Чи­тають, зливаючи голосну з приголосними, що по­чергово з'являються в отворі. Коли голосна перед прорізом - склад закритий, коли після нього - відкритий.

Закінчивши працювати з таблицями 3 та 4, першо­класники, як правило, успішно читають будь-який склад у будь-якому слові. Тож наступний етап - опа­нування якнайбільшої кількості карток із 8-10 слова­ми на кожній. Менше не бажано, бо діти одразу їх

запам'ятають і проказуватимуть не дивлячись. Біль­ша кількість налякає маленьких учнів, та й вправи займуть понад 5 хв., що обтяжливо для семирічних школярів. Бажано після злиття приголосних ставити різні голосні (таблиця 5).

Таблиця 5

Таблиці читають хором, поодинці, сусід сусідові. Від повільного темпу до дуже швидкого. Дотримую­чись і не дотримуючись послідовності слів.

Улюблена гра: 2 учні читають одночасно вголос - хто швидше завершить, той переміг.

Карток налічується не менше ніж двадцять. Вели­ка кількість їх запобігає можливості впізнавати сло­ва, не читаючи, сприяє збільшенню словникового запасу.

Підсумую. Попередні завдання покликані навчити першокласників читати не літерами, а складами, завдяки чому темп зростає вдвічі-втричі.

Ще до закінчення опрацювання таблиць 3, 4 діти ознайомлюються з таблицями 6 і 7 (трибуквених та чотирибуквених слів). Ці таблиці складаю сама за аналогією попередніх. Методикою передбачено сприймання коротких слів як цілої одиниці, без розчленування на букви чи склади. Це забезпечує збільшення швидкості читання у 3-4 рази. За змістом і формою таблиці тотожні карткам 5. Мето­дика роботи з ними аналогічна.

Характерною її рисою є те, що діти вчаться на кожному уроці знаходити одиниці читання. Спочат­ку визначають у слові голосні, далі олівцем прово­дять від приголосної до голосної дугу, показуючи склад (наприклад; рі-ка). Потім читають слова скла­дами, що містять понад чотири літери. Щоб учні не змішували слів, приєднуючи останній склад попе­реднього до першого складу наступного, їм на допо­могу приходить читання «пароплавом».

Суть такого читання полягає в тому, що я добираю 15-20 таблиць 8. На них по 8-10 різних за структу­рою слів із п'яти і більше літер. Над словами - наго­лоси. Кожний склад знизу позначений дужкою. Всі дужки разом - хвилі, на котрих «гойдається паро­плав». Учні читають і плавно зливають склади у сло­ва - протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплюють наступний. Паузи роблять лише між словами.

Таблиця 8 із тими самими словами, але без дужок-хвиль. Читають її, як таблицю 5, коли діти вже на­вчилися бачити і називати цілі слова за таблицею 8.

Читання «пароплавом» допомагає формувати пра­вильну вимову, свідомо сприймати текст, звичку і вміння бачити сторінку наперед.

Збільшити темп можна й динамічним читанням. Суть його в тому, що на аркуші або плівці кодоскопу (проекція на екран) на декілька секунд з'являється слово, група слів чи речення. їх потрібно встигнути прочитати і запам'ятати, щоб потім назвати чи запи­сати. Слова добираю тематично: до конкретного уро­ку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні зворо­ти, основні орфограми (в українській мові: дж-дз, йо-ьо, апостроф, подовження і подвоєння та ін.). Треную спершу на двобуквених словах або складах. Пропо­ную по одному слову чи складу. Згодом по два, три, поступово збільшуючи кількість до п'яти - шести.

Підвищується показник динамічного читання ви­конанням такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 секунд знаходиться картка з написаними в різних напрямках, різними шрифтами, різною довжиною, різними частинами мови 12-15 слів. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова. Мета: запам'ята­ти якнайбільше.

У ході опанування динамічним читанням фор­мується вміння миттєвого сприйняття тексту з фіксацією змісту і збереженням одержаної інфор­мації в пам'яті, концентрується увага.

Як засвідчує практика, швидкість читання зале­жить від кута зору - від кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно. Для роз­ширення кута зору з першого дня перебування дити­ни в школі використовую малюнкові, числові, буквені та складові піраміди. Основу піраміди поступо­во збільшую від 40 до 60 мм, щоразу додаючи 5 мм.

Як відомо, у дітей, котрі вивчають українську мо­ву, певні труднощі викликають слова з апострофом. Поклавши в основу своєї роботи методику Б. В. Динги при ознайомленні учнів із цією темою використо­вую таблицю 9. За нею прочитати склад чи слово з апострофом - все одно, що перестрибнути через пеньочок. За допомогою таблиці діти вчаться пра­вильно вимовляти склад з апострофом, запам'ятову­ючи правило його правопису.

Закріплюю здобуті вміння шляхом роботи з табли­цею 10. Вона схожа на набір карток 5, і читають її подібним чином.

Таблиця 9

Таблиця 10

        Щоб діти не змішували парні приголосні, пропо­ную серію таблиць, які містять слова з цими приго­лосними. Працюю із таблицями порівняння вимови та правопису (див. табл. 11).

Таблиця 11

Як засвідчує досвід, робота з названими таблиця­ми дає змогу побудувати навчання за вимогами пе­дагогіки та психології. Кожний наступний матеріал обов'язково базується на добре засвоєному попе­редньому, враховуються вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей. Складність мовного ма­теріалу поєднується з доступною формою вивчення. Проте, як справедливо зазначив Б.В. Динга, досягти бажаних результатів можна тільки багаторазовими щоденними тренуваннями, куди крім уже вказаних методичних прийомів, входять і такі:

а) виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе) і вголос (пошепки);

б) п'ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку уроків читання, малювання, праці;

в) щоденні вправи зі скоромовками, які сприяють тренуванню пам'яті, чіткості та швидкості вимови;

г) першоразове прочитування тексту учнями (са­мостійно);

д) стеження за текстом підручника, а не лише слу­хання, коли читає вчитель;

е) щоденне оцінювання виконання домашнього завдання;

є) використання вправ на вміння швидко орієнту­ватись у тексті.

Наприклад:

• знайти відповіді на складні запитання;

• дібрати слова на певну орфограму;

• визначити, скільки разів на сторінці повто­рюється те чи інше слово;

ж) широке застосування ігор, кросвордів, що по­требують вміння читати;

з) ознайомлення дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу;

и) щомісячне відвідування класом книжкового мага­зину. Обов'язкова умова прочитати придбану книгу;

і) робота з читацькими щоденниками і форму­лярами,"

ї) проведення (раз на рік) класних та загальношкільних конкурсів ораторів і захисту формулярів, що є за­охоченням до самоосвіти, яка неможлива без напо­легливого удосконалення техніки читання.

Термін «конкурс ораторів» потребує пояснення. Учасники по черзі одержують тему (скажімо; «Па­вук»). Школяр має відразу почати розповідати про павуків. Говорити дозволяється що завгодно, але не повторюючись, без пауз. Найдовша розповідь ви­значає переможців.

Цінність цієї форми роботи полягає в тому, що орієнтація на розвиток усного літературного мов­лення сприяє активізації його складових: словнико­вого западу, пам'яті, логічного мислення, чіткості й виразності мовлення, спонукає до пошуків та нако­пичення якнайбільшої кількості інформації з різних галузей.