У вихованні та навчанні сьогоднішнього юного громадянина України соблива увага приділяється патріотичному вихованню. Головна особливість педагогіки патріотичноговиховання полягає в тому, що вона покликана формувати навчально-виховний процес так, щоб кожен учень добре знав свій народ, а в ньому пізнав себе. За таких умов діти успішно оволодівають народною культурою, духовний набутком своєї нації, зростають її палкими патріотами.

        Успіх у вивченні свого народу забезпечується вдало дібраною методикою викладання, принциповими вимогами до особистості вчителя й рівнем національної системи освіти та виховання. Адже, як писав великий Кобзар «Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.» І величезне значення у виховання всебічно розвинутої особистості мають знання свого народу, його історію, побут, матеріальну й духовну культуру, виховання та освіту, а також здобутки народних ремесел і промислів, різних галузей мистецтва, досягнення в сфері родинного, громадського, виробничого й державного життя .

Сьогоднішня освіта пропагує використання передового педагогічного досвіду - важливого фактора підвищення педагогічної майстерності, розвитку творчої ініціативи вчителя, невичерпне джерело нового, прогресивного, живої творчості освітян.

Основною дидактичною формою навчання  є урок. Завданням вчителя є проводити сучасний якісний урок - добре підготовлений, ретельно розрахований відповідно до поставленої мети та наявних можливостей. Важливим розділом патріотичного виховання є розділ "Формування народознавчих знань та вмінь учнів", в якому розкриваються ази педагогічної майстерності: педагогічні такт і практика, забезпечення активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, інтенсивний розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів.

 Міжпредметні зв'язки мають свої цілі, напрями, методику організації патріотичного навчально-виховного процесу. Наочне приладдя є одним із засобів досягнення мети навчання й сприяє правильній організації мислення учнів. Особливе значення має наочність у початковій школі.  Адже органи зору "пропускають" у мозок майже в 5 разів більше інформації, ніж органи слуху, і майже в 73 - ніж органи дотику. Водночас  не варто обмежуватися наочністю, бо вона не є метою, а лише засобом досягнення поставленої мети.

Невід'ємною рисою сучасного уроку є застосування в школі засобів масового інформування та їх особливого типу - технічних засобів навчання. Учитель  повинен науково та обґрунтовано застосовувати сучасні види ТЗН: поліекранну проекцію, навчальне телебачення, відеозапис, кодослайди; досконало володіти технічними засобами, методикою їхнього використання.

Крім основної форми навчання /уроку/, у школі використовуються факультативні заняття з українознавства , які вносяться до розкладу.

Теоретичні положення методики виховної роботи з українознавства підкріплюються практичним досвідом. Сценарії виховних заходів з народознавства подаватимуть суттєву допомогу вчителю в оволодінні методами виховання, які взаємопов'язані з традиційними та нетрадиційними принципами виховання. 3міст виховної роботи з народознавства підтверджує думку К.Д.Ушинського:

"Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети" .